категорії: блоґ-запис

Зими

теґи: вірші

Чи хтось іще хоче зими?

Чи я неформал, як зазвичай?

Мені треба торбу пітьми

Аби приховати обличчя.

 

Я хочу, щоб люди ходили,

Закутані в свої футляри,

Аби всі були чорно-білі

Й мороз покривав окуляри.

 

Я хочу упасти на сніг

І ангела слід залишити,

Аби попри Денниці сміх

Дозволити ангелу жити.

 

Я хочу упасти на кризі,

А хтось аби ковзав поруч.

Я хочу читати у книзі

Шпитальні історії хворих,

 

Скалічених тою війною,

Що йде повсякчас поміж нами –

Четвертою міжсвітовою,

В якій самі душі є крамом.

 

Я хочу різдвяної казки,

Повірити в Діда Мороза,

Банально – тепла і ласки,

Чарівних метаморфозів.

 

Я хочу зі снігу зліпити,

Як нас хтось зліпив із глини,

Прекрасну частину світу,

Прекрасну свою половину.

 

Відчути себе деміургом

І копати земний м'ячик,

Додати в моря трохи цукру

Й цукерок покласти на здачу.

 

Я хочу пригоршню щастя,

Заховану в трикольорові

Вовняні шкарпетки, не пластик,

І дрібку чужої любові.