Покаяння

Я смертний, Ти це мусиш знати,

Лиш Божий син, такий як всі,

Але властиво помилятись

Тим, хто не є "на нєбєсі".

Властиво злитися і в злості

Клясти на чому світ стоїть

Свої нікчемні тлінні кості.

На жаль, не рідкісна ця мить

Коли у ярості буває

Я зазіхаю на святе

Й Тебе, кохана, ображаю.

Нема прощення ми за те.

Не знаю чи Господь пробачить,

Що на Твоєму серці сам

Я битим склом торкаюсь наче

Й словами залишаю шрам

Та й байдуже його прощення

З Тобою рай і в шалаші

Якщо у злагоді щоденно

Наші з Тобою дві душі

Аби лиш Ти мене простила

Й повірила, що нам разом

Все, що завгодно є під силу,

А все, що ні, хай буде сном.

Не знаю кращої й не треба,

Всі пошуки – лиш марний час.

Якщо ми разом, то на небі

Вже попіклуються про нас.

© 02.Х.2012