категорії: блоґ-запис

Єднання

теґи: вірші

 

Так хотів написати вірша

Та боюся наврочити

Наливається світлом душа

Коли дивишся в очі Ти

 

Серце б’ється від скронь і до п’ят

До Твого поривається

Руки й ноги уже не болять

У повітрі тримаюся

 

Подивися – ми вже в небесах

Огорну Тебе крилами

Спочиваєш на моїх плечах

Так як завжди хотіли ми

 

Непорочна і чиста мов сніг

Моє щастя і радосте

Найсолодший омріяний гріх

Радше втілення святості

 

Поза часом і простором ми

Без початку й закінчення

Самим Господом, а не людьми

В високóсті повінчані